Мабуть, у кожного є принаймні один знайомий, який боїться стоматологів. А може це ви? Чи ваша дитина? У такому випадку лікування зубів просто неможливе без наркозу, але це слово настільки лякає батьків та дітей, що багато хто воліє терпіти до останнього. Тож ми вирішили розібратися, що таке седація, яких видів буває та кому потрібна.

Ми поспілкувалися з головною лікаркою «Професорської стоматології» у Полтаві Оленою Бережною, яка фахово пояснила всі нюанси наркозу для дорослих і дітей.

Що таке седація?

Термін «седація» в масмедіа часто використовують не зовсім правильно. Зазвичай, під ним мають на увазі наркоз або загальне знеболення — поняття загальний наркоз не використовується, щоб не лякати батьків. Однак з медичної точки зору седація — це стан загального заспокоєння чи легкого напівсну пацієнта шляхом вдихання суміші спеціальних газів через маску. Людина трішки заспокоюється, але не спить, знаходиться в контакті з лікарем, чує питання, які їй ставлять, може виконувати якісь прохання, але у неї знижується відчуття страху.

А так званий медикаментозний сон, як теж часто називають наркоз, аби викликати в людей більш приємні емоції та асоціації, насправді є загальним знеболенням. Це стан, коли під дією спеціальних медичних препаратів на період їхнього введення відбувається втрата свідомості та больових відчуттів.

Яких видів буває наркоз?

У стоматології практикують два види наркозу:

• інгаляційний. Для короткочасної дії використовують маску. Якщо ж такий вид наркозу передбачає тривале лікування, то пацієнту обов’язково проводять інтубацію — в дихальні шляхи встановлюють спеціальну трубочку, щоб захистити, й інгаляцію подають безпосередньо в легені;
• внутрішньовенний, коли всі препарати вводять безпосередньо у кров.

Переважно, ці види наркозу комбінують між собою. Наприклад, під маскою дитина засинає, після цього їй ставлять катетер, вводять препарати й проводять усі маніпуляції.

«Ми намагаємося зробити так, аби дитині було більш приємно. Включаємо мультик, доки вона знаходиться з батьками в кабінеті. Далі їй дають подихати масочку. Як правило, дітки розуміють що це таке, адже їм вже робили інгаляції в домашніх умовах. Для дитини це останнє, що вона запам’ятає. Інших маніпуляцій вона вже не згадає», — пояснює Олена Бережна.

За її словами, стоматолог не може самотужки проводити такі маніпуляції, тому головний у цьому процесі — анестезіолог. Саме він контролює всі показники організму, ставить катетер, вводить знеболювальні та протиалергічні препарати, проводить інтубацію для захисту дихальних шляхів.

Кому потрібна седація?

Є перелік найпоширеніших показань до лікування зубів під знеболенням:

• лікування дітей до трьох років, які через вік ще не здатні спокійно сидіти у кріслі;
• лікування дітей з аутизмом, ДЦП чи іншими особливостями розвитку;
• непереборний страх перед процедурою у дітей чи дорослих;
• наявність алергічних реакцій на місцеві анестетики чи інші медичні препарати;
• великий об’єм лікування та бажання зробити процес більш комфортним.

За словами Олени Бережної, у клініку найчастіше звертаються з дітками, коли є великий обсяг лікування. Наприклад, дитині два роки й вона ще не може довго концентрувати свою увагу, але у неї вже зруйновані чотири або п’ять зубів. Пролікувати таку кількість зубів у маленької дитини досить часто просто нереально, адже це довготривала і достатньо неприємна маніпуляція. Дитина просто не зможе так довго просидіти з відкритим ротом. Тому тут головне, аби у дитини не було психологічної травми після відвідин стоматолога .

Навіть якщо дитина нормально реагує на стоматолога і може просидіти певний час у кріслі, розбивати лікування на п’ять-шість прийомів для дітей не рекомендовано. Є таке поняття як стоматологічна втомленість — після другого чи третього візиту дитина може просто відмовитись йти у клініку.

«Нині багато батьків, які приводять своїх дітей на таку маніпуляцію, після цього питають: “А можна і ми так пролікуємося?” Бо у них ще з радянських часів є страх перед стоматологами. Дуже часто звертаються дорослі, у яких був негативний досвід у минулому. Тут ми як правило маємо ситуацію, коли через страх терплять до останнього, а потім приходять через нестерпний біль і все одно бояться», — каже пані Олена.

Під знеболенням також лікують дітей з аутизмом, ДЦП чи іншими особливостями розвитку, які внаслідок своїх фізичних особливостей не можуть сконцентруватися, не тримають голову, не контролюють свої рухи тощо. Адже під час стоматологічних маніпуляцій в порожнині рота знаходять різні інструменти, які можуть травмувати дитину.