- Ua
- En
Клінічний випадок стоматологічна інфекції, що прогресувала до летального сепсису
Нелікований карієс, навіть за умов сучасної профілактики, може призвести до тяжких ускладнень. Сьогодні ви дізнаєтесь про клінічний випадок 65-річного чоловіка із ретрофарингеальним абсцесом одонтогенного походження, який призвів до летального результату
Анамнез та діагностика
Пацієнта госпіталізувано зі скаргами на загальну слабкість та оципеніння шиї. Початкові лабораторні дослідження виявили лейкоцитоз, підвищений рівень прокальцитоніну, без ознак тромбоемболії легеневої артерії. Диференційний діагноз включав менінгіт, тяжкий остеоартрит та гостре запалення шийного відділу хребта.
Було розпочато емпіричну антибіотикотерапію ванкоміцином та левофлоксацином. Контрастне підсилення ретро фарингеального абсцесу та навколишніх м’яких тканин відповідало вираженим запальним процесам. Було проведено термінове обстеження, зокрема КТ і МРТ шиї та голови.
Від початку у лікарів були підозри на уросепсис через труднощі з катетеризацією, зумовлені:
- анатомічними змінами
- множинними післязапальними ураженнями
- звуженням зовнішнього отвору сечівника
Проте після повторного калібрування та успішного встановлення катетера Фолеї, з сечового міхура витікала прозора сеча, а культуральні дослідження сечі не виявили ознак бактеріальної інфекції.
Хірургічна бригада ЛОР-лікарів виконали дренування ретрофарингеального абсцесу, очікувалося, що це призведе до декомпресії епідурального абсцесу через анатомічну сполученість просторів. Прохідність дихальних шляхів було забезпечено шляхом трахеостомії.
Незважаючи на втручання лікарів, стан пацієнта погіршувався та прогресував до сепсису. Аналіз крові виявив наявність золотистого стафілококу або MSSA (methicillin-sensitive Staphylococcus aureus) і лікування було скориговано за допомогою меропенему та клоксациліну.
Джерело інфекції залишалося невизначеним до проведення оцінки дихальних шляхів перед трахеостомією, коли команда стоматологів запідозрила про можливе одонтогенне походження інфекції. Стоматологічне консультування виявило численні каріозні ураження та низький рівень гігієни порожнини рота пацієнта, а у ході втручання було видалено кілька зубів.
Як найбільш ймовірне джерело інфекції було визначено саме одонтогенне ураження. Пацієнт помер від серцевої недостатності, спричиненої септицемією через ретрофарингеальний абсцес.
Дискусії
Стоматологічні захворювання вражають мільярди людей у світі, особливо в країнах з низьким рівнем доходу та серед маргіналізованих груп населення. Попри те що більшість таких захворювань можна запобігти, вони становлять значний економічний тягар. Несправедливі обмеження доступу до допомоги, затримки стоматологічного лікування та прогалини в знаннях щодо профілактики й ризиків сприяють прогресуванню нелікованого карієсу.
Несвоєчасний початок лікування може призвести до серйозних ускладнень, включаючи медіастиніт, тромбоз яремної вени, сепсис або обструкцію дихальних шляхів, які супроводжуються високим рівнем смертності. При системних інфекціях незрозумілої етіології з нечіткими початковими симптомами необхідна рання стоматологічна діагностика.
Тривале нехтування стоматологічним лікуванням призвело до ретрофарингеального абсцесу, що поширився на епідуральний простір, що спричинило компресію спинного мозку та смерть.
Глибокі інфекції шиї вимагають підвищеної клінічної пильності та мультидисциплінарної співпраці для ранньої діагностики та лікування, зважаючи на їх швидке прогресування та відсутність патогномонічних симптомів.
Багато пацієнтів із стоматологічними невідкладними станами раніше зверталися за медичною допомогою з симптомами, пов’язаними з інфекцією, але лише меншість з них отримала належне стоматологічне лікування до госпіталізації з глибокими інфекціями шиї.
Найпоширенішими глибокими інфекціями шиї є парафарингеальні та ретрофарингеальні абсцеси. Ретрофарингеальні абсцеси, локалізовані між глоткою та шийними хребцями, зменшуються в частоті завдяки антибіотикотерапії і виникають внаслідок фарингіту або стоматологічних патологій.
Найчастішими збудниками є Staphylococcus aureus, Streptococcus viridans, Klebsiella pneumoniae, Bacteroides та Peptostreptococcus. Такі симптоми, як одинофагія, лихоманка, набряк шиї або загальне нездужання, можуть затримувати встановлення діагнозу та підвищувати ризик ускладнень.
Лікування зазвичай включає внутрішньовенну антибіотикотерапію та, у вибраних випадках, хірургічне дренування. Хірургічний підхід залежить від розміру та локалізації абсцесу, клінічного стану пацієнта та відповіді на початкову емпіричну антибактеріальну терапію.
Абсцеси діаметром понад 2,5 см або ті, що не демонструють покращення після 48 годин адекватного антибіотиколікування, зазвичай потребують хірургічного дренування, хоча в окремих повідомленнях описано успішне консервативне лікування навіть більших утворень.
Висновок
Попри ефективні профілактичні заходи, нелікований карієс залишається найпоширенішою патологією порожнини рота. Він може призводити до тяжких ускладнень, включно з інфекційним ендокардитом, глибокими інфекціями шиї, сепсисом та серцево-судинними подіями.
У цьому випадку 65-річний чоловік із незадовільною гігієною порожнини рота та нелікованими зубами розвинув ретрофарингеальний абсцес одонтогенного походження, який прогресував до сепсису, спричиненого золотистим стафілококом або MSSA (methicillin-sensitive Staphylococcus aureus) серцевої недостатності та смерті, попри проведене лікування.
Автор: Julia Senn
Джерело: MEDSCAPES
